Біля озера Шпакового шукають козацькі витоки Дніпра

На лівому березі Дніпра, у затишній і дещо дикій місцевості поблизу озера Шпакового, працює експедиція Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. І. Яворницького. Серед дерев і трав науковці ведуть офіційну археологічну розвідку, узгоджену з міським управлінням з охорони культурної спадщини.

Мета досліджень — знайти матеріальні свідчення життя на цих землях задовго до перших креслень офіційного Катеринослава. Місце обрано невипадково. Розкопки тривають на території Старожитньої Кам’янки — незаселеній ділянці давнього козацького селища, відомого також як Лівобережна Кам’янка, Єлизавето-Кам’янка та Гола Кам’янка.

Назва «Кам’янка», найімовірніше, походить від однойменної річки та гранітних підводних забор — природних кам’яних порогів. Їхні сліди досі видно в піску на узбережжі Дніпра.

Козацьке селище без вулиць

Краєзнавець Валерій Кас’яненко пояснює: поселення заснували орієнтовно наприкінці XVII століття. Воно не мало звичної сітки вулиць і являло собою агломерацію. Навколо центрального селища козаки сідали окремими хуторами — Березанівка, Сугаківка, Обухівка, Горянівка та інші. Серед перших поселенців був рід Шпаків, чиє ім’я залишилося в назві озера.

У XVIII столітті головним завданням місцевих жителів був контроль Новокодацького перевозу через Дніпро. Переправа сполучала лівобережжя з Новими Кайдаками. Тут існував Кайдацький редут для оборони.

Разом з істориком Олегом Репаном, який від початку повномасштабного вторгнення служить у ЗСУ, Валерій Кас’яненко видав книгу «Кам’янка Лівобережна у козацьку добу». Вона охоплює період від заснування слободи до ліквідації Запорозької Січі у 1775 році. Тепер історія оживає безпосередньо з-під землі.

«Це одна із тих картинок, тих фрагментів пазла. Коли ми її досліджуємо, відповідно, можемо далі порівнювати з іншими даними з писемних джерел, з усної історії. І все це скласти в єдину картину — побачити, як вирувало життя в наших краях у XVIII столітті», — ділиться думками Валерій Кас’яненко.

Археологи копають чіткими квадратами — шурфами. Директор музею імені Яворницького Олександр Старік зазначає: така методика є стандартною. Що менший квадрат, то точнішою є географічна прив’язка кожної знахідки. Це дозволяє систематизувати матеріал і зрозуміти, де найбільша концентрація артефактів.

«Нам треба підтвердити інформацію про те, що це багатошарова пам’ятка… Якщо ми говоримо про Кам’янку, то ми говоримо про початки існування міста на цій території. Ми торкаємося часів, коли місто лише починає адміністративно оформлюватись, виникати. Взагалі перший термін “місто” ми можемо застосовувати саме для цього періоду», — підкреслює Олександр Старік.

Головне завдання виїзду — вивчити культурний шар. Шматочки кахлів і шибок свідчать про стаціонарні житла заможних кам’янчан. Зафіксовано також сліди тимчасового вогнища: опалена глина, вугілля та оброблені гранітні камені, покладені один під одним. Можливо, це були господарські будівлі, які покинули або які згоріли під час однієї з тогочасних воєн.

Земля Кам’янки зберігає пам’ять не лише про козацьку добу. Поруч із основними знахідками трапляється підйомний матеріал із поверхневих і перевідкладених шарів. Це оброблені шматочки кременю доби бронзи, а також свинцеві кулі й іржаві гільзи часів Другої світової війни. Поєднання різноепохальних артефактів доводить: місце приваблювало людей упродовж тисячоліть.

Розвідки тривають. Незабаром музейники планують завершити роботу на останніх шурфах. Результатом стане науковий звіт. Він допоможе поглибити хроніку виникнення Дніпра і показати, що міське життя тут вирувало задовго до офіційних царських указів.