У Кропивницькому вийшла збірка «Червоне чорнило»

Кропивницьке літературне об’єднання «Степ» видало нову колективну книжку оповідань «Червоне чорнило». Це чотирнадцята з 2022 року збірка степівчан і своєрідний презент освітянам до початку навчального року-2026. Усі 36 оповідань 21 автора присвячені школі.

Перша презентація нового видання відбулася у Літературно-меморіальному музеї І. К. Карпенка-Карого. У залі були десятикласники та педагоги Кропивницького ліцею «Арт Плюс» і мистецтвознавці на чолі з т.в.о. директора музею Світланою Колесник.

На сцені виступила викладачка Кропивницької музичної школи №4 Світлана Свиридова з вокалом. Учень Віти Лебедєвої з цієї ж школи Артем Сиротюк виконав гітарні композиції. На екрані показували ілюстрації до творів із нової книжки. Центральним номером програми стали самі письменники.

Школа від шістдесятих до сьогодні

Голова «Степу» Ольга Полевіна зазначила, що оповідання охоплюють широкий часовий діапазон — від шкільних буднів у 60-і роки минулого століття до нинішніх реалій. У текстах ідеться про обстріли, адаптацію учнів-біженців і вчителів-емігрантів до нового оточення, а також про особливості інклюзивного навчання. Герої творів — учні, їхні батьки, вчителі, директори шкіл і навіть містичні сутності.

«Пісня за два гроші» та «Донья Соль» Ольги Полевіної торкаються живучих труднощів шкільного побуту — психологічних травм учня в новій школі через підступи заздрісників і нападів зграєю на «не таких», незалежніших і талановитіших однокласників.

Ніна Даниленко, яка є також автором дизайну обкладинки «Червоного чорнила», представила оповідання «Десь далеко». Воно динамічне й психологічно проникливе, з детективною інтригою і ліричними нотами. У ньому шкільна таємна закоханість героя через роки несподівано обернулася драматичним протистоянням із сином.

Героїня оповідання «Їжа для їжака» Тетяни Микитась пригадує зворушливі, курйозні й конфліктні епізоди зі своєї багаторічної вчительської практики. Авторка, теж педагог, зізналася, що деякі комічні учнівські помилки з твору побутують у її родині як меми.

Галина Суржок у новелі «Букет» зачепила дражливу тему: авторитет наставника і вихователя не завжди є безсумнівним. Героїня все життя зі сльозами згадує неетичний і навіть аморальний стосовно неї вчинок учительки, до того ж скоєний привселюдно.

Червоне чорнило — червона паста, фломастер, маркер, червоний колір у текстових редакторах — вказує на помилки або сигналізує, що момент сумнівний і його треба перевірити. Так само «виділені багряним» сюжети збірки можуть служити читачам ненав’язливим метафоричним посібником, як орієнтуватися в комунікативних схемах «учні — вчителі — батьки», щоб не хотілося забути школу як осередок прикрощів. І щоб згадувати її з дорослим розумінням, як герой оповідання Олександра Архангельського «Цеглина у портфелі»: «Тут усе усе справжнє: і біль, і радощі, і розчарування».